Фотоальбом


Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
вишиванка

«Сфотографуйся на паспорт у вишиванці!»

“Ти – українець чи українка? І ти хочеш, щоб це було зазначено у паспорті? Сфотографуйся на паспорт у вишиванці!”.

Вишиванка – у гардеробі кожного українця: від малого – до великого.

Вишиванка – у гардеробі кожного українця: від малого – до великого.

У популярній інтернет-мережі “В Контакті” діє група ось такого патріотичного спрямування. Кількість тих, хто приєднується до оригінальної ініціативи, постійно зростає. Нагода сфотографуватися на паспорт у вишиванці може випасти тричі – у 16, 25 і 45 років. Це коли йдеться про паспорт громадянина України, а є ж ще й закордонний паспорт. А крім нього, інші офіційні “документи-візитівки”: студентський квиток, водійські права… Та й узагалі, вишиванка поволі знову стає невід’ємним атрибутом гардеробу сучасного українця. У традиційному одязі усе частіше стають на рушничок щастя молодята. Школярі приходять на перший та останній шкільні дзвінки. А прогресивна молодь у вишиваних сорочках, одягнених “у дуеті” із джинсами, забавляється на дискотеках.

Коли читаєш форум “вишиваної” групи, вимальовується тенденція: фотографуватися на паспорт у вишиванці вирішують здебільшого ті, хто проти ліквідації парламентом у головній посвідці громадянина України графи “Національність”. Мовляв, хоча б у такий, символічний, спосіб засвідчимо своє коріння. “Верховна Рада першого скликання 26 червня 1992 року прийняла рішення, згідно з яким у паспорті громадянина України та свідоцтві про народження немає графи про національність, – розповідає “ВЗ” 17-річний Богдан Кухта, який навчається у Технологічному коледжі «Національного лісотехнічного університету» і є членом Молодіжної громадської організації «Сокіл». – Жодні заяви чи листи не допомагають повернути графу “Національність”. Тому лише таким своїм прикладом можна показати, що ми – Українці. Після того, як я сфотографувався на паспорт у вишиванці, мої друзі спершу, начебто насміхаючись з мене, вигукували: «О – Українець!». Та за мить захоплено додавали: «Прикольно! Треба було і собі так «замутити».

- Сфотографуватися на паспорт у вишиванці я вирішив після того, як мене запросили у групу “В Контакті”, – розповідає 16-річний учень Львівського ліцею менеджменту Тарас Зіняк. – Ця ідея мені настільки сподобалася, що, не гаючи часу, зробив “вишивані” знімки і на український, і на закордонний паспорти. Тепер фотографія у паспорті у вишиванці розказує усім не тільки про те, що я громадянин України, а й про те, що я – українець і люблю свою державу.

У професора кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка Правомира Косянчука “вишиване” фото також в українському і закордонному паспортах. “На жаль, Україна не є державою українського етносу, – пояснює він вибір свого “офіційного іміджу”. – Вагомим кроком у прагненні зацікавлених осіб до перетворення українців до маси без національних ознак та відмінностей було усунення графи «Національність» з паспорта громадянина України. Тому здорове прагнення до самоідентифікації може бути колоритно втілене у світлині для паспорта, на якій я відтворений у вишиванці – традиційному, природному для мене, як українця, вбранні, що задовольняє моє естетичне почуття”. Пан Правомир розповідає, що якось завдяки його оригінальному паспорту йому “суттєво посприяли” в одному із органів державної влади. Правда, не уточнює, у якому і як саме…

Утім, фото на паспорт у вишиванці не всіх надихає на особливу прихильність до власників такої патріотичної ініціативи.

“Три роки тому я збиралася їхати до Польщі – за навчальною програмою, – розповідає першокурсниця гуманітарного факультету Національного університету “Києво-Могилянська академія” Лілія Лаврук. – Була ще неповнолітньою, тому оформлювала дитячий проїзний документ. Вирішила: оригінально буде зробити фото у вишиванці. За кордоном – це екзотика, а я люблю екстравагантність. До того ж світло-синій орнамент сорочки пасував до моїх блакитних очей… Яке ж здивування помітила у фотографа, який робив знімки. Живу в невеликому пролетарському містечку Боярці, поблизу Києва, а там вишиванки – велика рідкість, радше, архаїчний елемент бабусиної скрині, ніж стильний, відроджений прогресивною молоддю, символ приналежності до великої української спільноти. Польські прикордонники, коли перетинала українсько-польський кордон, особливої уваги на мій паспорт не звернули – мабуть, й не таке бачили!”.

Любомирові Коритку з Івано-Франківська, який навчається у Львівській комерційній академії, взагалі не вдалося зреалізувати ідеї сфотографуватися на паспорт у вишиванці… “Вирішив виробити собі закордонний паспорт – хай стоїть, він їсти не просить, – пригадує хлопець. – Фотографуючись на документ, вирішив показати, якого я роду. На той час уже довго носив чуба, тож якось не личило – з чубом та й без вишиванки. Жіночка, яка фотографувала мене, глянула скоса. «Сідайте», – сказала російською. А коли прийшов забирати паспорт, виявив, що мою вишиванку вона обрізала по самісіньку шию…”.

Галина ГУЗЬО

Джерело:

“Високий Замок”


Від «Рідної моди»®:

Нагадаємо, що минулого року одночасно в «Народному Оглядачі» та «Газеті по-українськи» з’явилась стаття Володимира Щербини із закликом фотографуватись на паспорт у вишиванці. Протягом короткого часу статтю було передруковано на багатьох сайтах і блогах. Як бачимо, стаття впала на благодатний ґрунт …


В тему:

Я – українець. І хочу, щоб це було зазначено в паспорті.

Cеред молоді носіння вишиванки стає модним і стильним явищем

Folk-одяг: модно чи немодно?

Comments are closed.