Попри всю вiдмiннiсть вiд решти українцiв, навiть своїх найближчих сусiдiв, гуцули стали своєрідним “оберегом нації”. Образ карпатця символiзує Україну нарiвнi з образом козака з пiвденного степу. Рiзниця лише в тому, що перший живе i дихає на повнi груди, а другий став надбанням iсторiї.
Гірських жителів назвали гуцулами не самi гуцули. I було в тому мало приємного. Волохи, тобто предки молдаван i румунiв, так називали своїх неспокiйних сусiдiв, гiрських поселян. “Гоц”, або “гуцул”, означало буквально “розбiйник”. “Справедливим розподiлом” промишляли й Олекса Довбуш, і Устим Кармелюк – легендарнi українськi бунтарi. Та й найперша письмова згадка слова “гуцул” пов’язана iз заколотом. У документах 1754 року значиться, що якась “гуцулка буцiм спалила пановi маєток i за те була страчена”. Самi себе гуцули називали “ирстєни” – схоже на “християни”, а можливо, навiть на староруське “крестьяне”, тобто “селяни”, “поселяни” – тi, хто заселяв гори.
Гуцули страшенно люблять свій одяг i мають до нього великий смак. Яскраве вбрання і в чоловiків – навiть iз золотим оздобленням. У давнину одяг був надзвичайно дорогим, передавався із поколiння в поколiння. I гуцул гуцула мiг убити за нього. А ще – за зброю. Вважалося, що озброєний гуцул – нормально вдягнений гуцул. Якщо за своїм широким поясом маєш лише два пiстолi, то ти, певно, бiдний чоловiк. Стрiляти люблять вони й досi: на Водохрещу, на храми. Звiсно, лише вгору.
Юрій Рильчук
Джерело: |
“Укрінформ” |
В тему:
