Великі червоні маки, тендітні сині волошки, скромні білосніжні ромашки упереміш із яскравою зеленню трав — такий розкішний букет влітку можна побачити на усіх полях. Тернополянці Оксані Хоптовій, аби насолодитися красою польових квітів, чекати якоїсь особливої пори не треба, вони цвітуть у неї впродовж цілого року.
Майстриня Оксана Хоптова
Нев’янучу красу природи ось уже понад 20 років вишивальниця передає на полотні.
— З-поміж усіх інших орнаментів, мені найбільше до вподоби квіткові, — пояснює Оксана Михайлівна. — Втім, як і кожній жінці, мені близька тема квітів, особливо польових, адже вони такі ж витончені, тендітні, як і прекрасна половина людства, та й вишивати квіти — це справжня насолода і відпочинок для душі.
А почалося захоплення вишивкою у нашої співрозмовниці ще в дитинстві. Любов до цього мистецтва їй прищепила бабуся. Як пригадує п. Оксані, вона завжди спостерігала за роботою старенької, намагалася їй допомогти або ж самій відтворити щось подібне. З часом дитяче захоплення тільки міцніло. І вже з 11 класу вона почала займатися вишиванням, так би мовити, професійно, з кожним роком опановуючи все нові й нові техніки та удосконалюючи свою майстерність.
З часом дитяче захоплення тільки міцніло
— Я вишиваю різноманітними техніками, але улюбленою є вишивка гладдю, — зізнається майстриня. — Насамперед тому, що ця техніка не обмежує якимись рамками, тут можна комбінувати візерунки, експериментувати з кольорами та з поєднанням елементів. Тобто робити кожен виріб — чи то скатертину, чи сукню, чи сорочку — унікальним та неповторним.
Одна з робіт вишивальниці (блузка «Калина»)
Довгий час, як зауважує майстриня, вона вишивала тільки для себе та своєї рідні. Але недарма кажуть, що справжній талант приховувати не можна, ним треба ділитися.
Напевно сама доля привела Оксану Хоптову до Тернопільського обласного методичного центру народної творчості. І вже з того часу жінка поринула з головою у вир мистецького життя.
Вишиті п. Оксаною сорочки до вподоби учасникам гурту «Отава»
— Завдяки Центру я познайомилася з багатьма цікавими людьми, побувала на різноманітних конкурсах, виставках, фестивалях у всіх куточках України, — з захопленням розповідає майстер художньої вишивки. — Найбільше запам’яталися Сорочинський ярмарок, фестиваль у Космачі, Карпатський вернісаж. А найвизначальнішою подією для мене стала поїздка цього року на семінар «Український рушник», що протягом тижня відбувався в м. Гаспер. Там я знайшла друзів, поспілкувалася з творчими людьми, від чого отримала величезне задоволення, купу приємних вражень та емоцій.
На семінарі «Український рушник» (м. Гаспер, Крим)
Варто зауважити, що мистецькою роботою Оксана Хоптова не обмежується. Ось уже 17 років вона займається педагогічною діяльністю — передає свої знання та досвід молодому поколінню. Так, 10 років п. Оксана вела гурток рукоділля в ПТУ №11, і вже 7 років, як стала вихователем у цьому ж закладі.
— Дуже важливо не тільки навчити дітей вишивати, а й зацікавити їх, навчити терпеливості, дбайливості, розуміння прекрасного, виховати любов до традицій свого народу, — переконана п. Хоптова. — Усе це я й намагаюся передати своїм вихованцям.
А ще Оксана Михайлівна сподівається, що щире захоплення українською вишивкою вона зможе прищепити не тільки своїм учням, але й рідним дітям. Адже справжній майстер завжди прагне продовжити улюблену справу у своїх нащадках.
Вишивання — це копітка робота, і не кожен зможе нею займатися. Але Оксана Хоптова твердо вірить у перспективи споконвічного мистецтва, у молодь, яка любитиме свій народ, відроджуватиме його традиції та культуру.
Ірина ГАВРИШОК
Джерело: |
Газета «Нова Ера» |
В тему:
