Тетяна Протчева: «Так же ціле життя можна вишивати!..»

11013107sch Відома вишивальниця не припиняє дивувати публіку своєю бурхливою діяльністю: створивши культ вишитих краваток, вона взялася за мапи. Нинішній проект Тетяни Протчевої – мапу «Україна – єдина країна» – вишивають по черзі тисячі українців. Накладаючи рівнесенькі хрестики на Київську область, майстриня розповіла нам про свої творчі задуми та неймовірні матеріали, які допомагають втілювати їх у життя.

- Пані Тетяно, розкажіть, як у Вас народилася ідея такого масштабного проекту – вишивальної «толоки»?

- Два роки тому я робила презентацію вишитої мапи України. Тоді на цей захід прийшло дуже багато відвідувачів: вони дуже цікавилися, які орнаменти вишивки притаманні їхнім рідним областям. Це наштовхнуло мене на створення нинішнього проекту. Це – об’єднуючий символ України. Мапа так і називається: «Україна – єдина країна». Коли я подорожую з цим проектом, бачу в очах людей неймовірну радість і захоплення! Мені дуже приємно мати таку місію – дарувати людям гарний настрій. Тим більше, що я вважаю: цей проект благословила моя покійна мати.

- То Ваша мати також надихнула Вас на створення цієї мапи?

- Років сім тому ми з мамою зібралися на кухні, і я запропонувала їй зробити виставку наших вишитих картин. Кажу, «давай я зніму зі стін всі роботи, оформлю в однакові рами, і скомпоную таку колекцію, з якою зможу презентувати Україну». Адже для мене було шоком те, що іноземці, з якими я стикалася, геть нічого не знали про нашу країну. Після цього я почала думати над проектом, який міг би розповісти щось про Україну, і дійшла до створення вишитих мап.

- Коли розпочався цей проект?

- Цей проект стартував у серпні минулого року: вишивати цю мапу почали у Луцьку. Відповідно, і тканину для неї я обрала тамтешню – волинську.

- Чи важко було розпочати всеукраїнське вишивання?

- На мапі кожен регіон України прикрашає його «рідний» орнамент. Для того, щоб виявити найбільш притаманні різним областям візерунки, я провела ціле дослідження: інформацію брала з книжок, з архівів… Після цього власноруч розробила схему та «запустила» вишивальний проект.

«Пару стібочків зробила вже не одна тисяча людей»

- Нині вишита вже солідна частина мапи, але робота все ще триває. Коли ми зможемо побачити завершений проект?

- Ця акція необмежена у термінах: коли закінчимо, тоді й закінчимо. Певним чином це залежить від моєї можливості подорожувати, адже проект цінний власне своєю «пересувною» особливістю. Зараз цей проект фінансую лише я: коли подорожую українськими містами та селами, намагаюся організувати «масове» вишивання у місцевих будинках культури чи виставкових залах.

- Скільки людей вже долучилося до створення мапи?

- Дуже багато. У цієї мапи є власний паспорт, до якого я записую усіх, хто вишив бодай один хрестик на ній. Пару символічних стібочків зробила вже не одна тисяча людей.

«Я не одразу зрозуміла, що нитки світяться»

А ця мапа світиться у темряві

- Розкажіть про іншу мапу України – про ту, яку прикрашають ієрогліфи.

- Ця мапа вже готова. Коли я завершила її вишивати, саме їхала до Китаю на міжнародну виставку «Експо-2010». Тому й вирішила доповнити її ієрогліфічним надписом «Україна». Справа в тому, що китайці (а особливо, ті, які живуть у провінції) не розуміють латинки, якою вишиті слова на мапі. Тож довелося вдатися до ієрогліфів, щоб їм було зрозуміліше.

- Як реагували китайці на українське мистецтво?

- Вони дуже жваво цікавилися вишивкою: підходили, роздивлялися… Бачили, що поряд на карті розташована Росія – тоді вже починали розуміти, де Україна.

- Всередині вся Україна зашита спеціальною ниточкою, яка світиться у темряві. Якщо ви подивитеся на цю вишивку вночі, то побачите чітку форму нашої країни. Це світло – яскраво-зеленаве, схоже на неонове.

- А де ви знайшли такі нитки?

- П’ять років тому я брала участь в іміджевій виставці «Експо» в Японії. Тоді Україна там була представлена вперше серед ста тридцяти шести країн. Тож одна японська майстриня, якій сподобалися мої роботи, презентувала мені ці флуоресцентні нитки. Щоправда, між нами був мовний бар’єр, і я не одразу зрозуміла, що нитки світяться. А коли вночі я побачила, що вони флуоресцентні, нарешті зрозуміла, що це – дивовижний сувенір. Чесно кажучи, ніколи раніше не чула про такі нитки.

- Але ж коли Ви вишиваєте, ця нитка не світиться? Як вона виглядає?

- Вона виглядає, як звичайна ниточка білого кольору.

Технологія заощадження вишивального часу

- Ви надзвичайно швидко вишиваєте: виготовляєте і краватки, і величезні проекти на кшталт вишитих мап…

- У мене вже є дві учениці: вони допомагають мені здійснювати творчі плани. Сама би я точно не впоралася! Зараз я розробляю проекти, швидше, як дизайнер, а дівчата вже втілюють їх у життя.

- А окрім учениць, Вам допомагає вишивати один секрет, правда? Я помітила, що Ви робите стібки «два в одному»: одразу тягнете нитку через дві дірочки у полотні, а не по черзі (вниз, під канву, потім – нагору).

- Так скоріше! Як же це – вниз, а потім вгору – так же ціле життя можна вишивати один проект:) У мене вже є свої технології заощадження часу – так і вишиваю. Якщо протягом ночі треба закінчити подарунок, то хоч-не-хоч будеш вишивати таким чином…

- Які проекти Ви плануєте здійснити у майбутньому?

- Хотілося би полетіти до Канади з цією мапою України. До неї мають долучитися не лише «материкові» українці, а й ті, які живуть у діаспорах. Таким чином, проект об’єднає українців з різних країн.