Вишиванка: Мода по-українськи

Мода – поняття дуже мінливе. Оскільки вивіски «нова колекція» з’являються у вітринах магазинів декілька разів на рік, період розквіту нового стилю часто вимірюється не роками, а місяцями, а ті нечисленні моделі, що залишаються популярними більш ніж десять років, можна назвати класикою. Як тоді назвати сорочку, яка без значних змін використовується уже понад тисячоліття? Відповідь – «вишиванка».

Вишиванка – проста біла сорочка з довгими рукавами, деякі ділянки якої прикрашені вишиванням. У вишитих орнаментів, які різняться від регіону до регіону і спершу здаються простою окрасою, є символічне значення. Часто візерунки містять абстрактні зображення квітів, очей, людей та різних символів кохання або сімейного щастя. Використовуються ті кольори – чи то червоний і чорний, як на сході України, чи то білий і синій, як у західній її частині – що означають радість і смуток, кохання та ненависть, позитивні та негативні сторони буття. Як правило, переважають червоний або білий, отже сорочка символізує більше добро, аніж зло. Але обов’язково повинно бути щось негативне, бо таким є життя, тому й додається трішки чорного або голубого.

Вперше цю сорочку було описано в ХІ сторіччі у візантійських текстах, але дуже схоже на те, що носять тепер, можна побачити й на статуях, створених ще у VІІ сторіччі. В описах подорожей Україною ХVІ сторіччя розповідається, що вишиванку носили всі і завжди: чоловіки та жінки, багаті та бідні, у робочі та вихідні дні. Головна відмінність полягала у якості використаної тканини та багатстві нанесених візерунків.

Але з приходом до влади Сталіна все докорінно змінилося. Він бажав зламати незалежних українських селян, що опиралися колективізації, позбавивши народу культури, а потім і забравши у мільйонів людей життя. На фотографіях, зроблених до часів Голодомору 1932-33 років, українці по селах ще носять вишиванки. Після зими 1933-го вони зникли.

Тому недивно, що сьогодні у незалежній Україні використання вишиванки для політиків – зручний спосіб показати, що вони – справжні українці. Чи то Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, ба навіть Віктор Янукович – усі вони часто з’являються у сорочці, яка повернулася у ролі символу відновлення української культури.

Особисто я, будучи за національністю німцем, не маю потреби доводити прихильність до української культури. Уперше я одягнув вишиванку для фотографії, що поруч цієї статті. Але тепер планую її собі придбати. Сорочка справді гарна, і поносивши її трішки, я відчув, наскільки у ній зручно та свіжо – вона просто бездоганна для спекотних літніх днів. Окрім цього, до речі, вона буде таким доповненням гардеробу, за який не доведеться хвилюватися, ще модний він чи ні.

Ручна робота цінується!

У нещодавньому Інтернет-опитуванні на тему вишиванки у теперішньому житті, 28% опитаних відповіли, що вони одягають її у вихідні та на свята, а ще 14% сказали, що не уявляють гардеробу без неї. Що стосується 58% людей, у кого такої сорочки ще немає, 85% з них сказали, що дуже хочуть її придбати.

Однією з причин, чому вишиванки в них ще нема, є ціна. Справжня вишиванка потрібує ручної роботи, за традицією це – справа молодих жінок. Безперечно, на вишивання потрібно багато часу, і тому якісна сорочка продається за ціною понад 400 гривень, що складає третину офіційної середньої місячної зарплати.

Текст Алекс Гьодде, Німеччина
Фотографii П’єр Жанмужен, Франція
Переклад з англійської Маркіян Плесак, Україна