Фотоальбом


Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
цікавинки

Рушники єднають Львівщину й Волинь

У червні 2009 року Волинський краєзнавчий музей відзначить 80-річчя з часу заснування. Базою першої експозиції довоєнного музею в Луцьку були матеріали етнографічної виставки, відкритої 1928 року.

З того часу головний музей області активно пропагує народне мистецтво, знайомить волинян і гостей краю з кращими роботами майстрів народних промислів.

Особливо тісна творча співпраця єднає волинян із сусідами-рівнянами і галичанами. Виставка «Рушниками хата багата або Вишивка в інтер’єрі українського житла» – це оригінальна подача матеріалів із музейної колекції та приватних збірок волинян, подолян, бойків та полтавців.

Значна кількість вишиваних і тканих рушників була ознакою добробуту родини, працьовитості жінок і дівчат у сім’ях. Рушники різного призначення (утирачі, божники, обрядові) складали основу посагу нареченої. Рушники волинські й поліські, «гуцульські» і «кролевецькі», відрізняючись особливостями орнаменту й вишивальних технік, створюють неповторний колорит української хати.

Візерункові мотиви рушників часто «переходять» на прошви подушок, килимків до ліжок, серветок і скатертин.

Святвечір, Великдень, свято Спаса в жодній українській родині не обходилось без вишитої скатерки («портовини», «настильниці»), яка додавала оселі особливої урочистості. Цікаво зауважити, що саме скатертина з вишивкою як предмет ужитковий, дещо трансформувавшись, зберегла своє призначення і в наш час.

Багато мандруючи по Україні, довелося спостерігати, як село, зокрема й волинське та карпатське, переймаючи елементи сучасної міської культури (меблі, шпалери, новинки побутової техніки) поволі втрачає власне обличчя: сором’язливо ховає до куфрів вишивані й ткані рушники, зняті зі стін, абстрагуючись від традиційної народно-побутової культури. Тим більш приємно бачити, що багато людей, свято шануючи батьківські традиції, не викидають старовинну вишивку чи глечик, рядно чи коловороток, а «вдихають» у них нове життя.

На музейній виставці експонуються рушники, наволочки на подушки, серветки, накидки на телевізор і крісла, диванні подушечки жительок села Затурці Локачинського району Надії і Наталії Кушнір. Ці жінки зуміли зберегти не лише мамині вишиванки, а й традицію оформлення житла, вміло поєднавши прадавню бойківську вишивку з сучасними інтер’єрними тканинами.

З цією експозицією перегукується виставка «Галицька веселка», запрошена до Луцька зі Львова. Її координатором є Львівський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи, а автором – провідний методист з образотворчого мистецтва Агнеса Ропецька. На виставці експонується вишивка і художня різьба, кераміка і плетіння із соломи та бісеру, живопис, графіка, розпис на склі, іграшки-травомотанки в народному вбранні.

Проте домінантою експозиції галицьких майстрів є вишивальне мистецтво: традиційні рушники, серветки, доріжки, подушечки, сорочки, ікони. Поряд із роботами молодих майстрів вишивки з Галичини експонуються вироби відомих львівських мисткинь: заслуженого майстра народної творчості України Ольги Возниці та члена Національної Спілки майстрів народного мистецтва Ярослави Заневчик. Особливою вишуканістю відзначаються мистецькі витвори пані Ярослави. Жінка була активною учасницею національно-визвольних змагань, за що відбувала покарання в мордовських таборах, але через нелегку долю пронесла свою любов до мистецтва.

На виставці багато інших гідних імен представили своє високе мистецтво, яке не залишає байдужим жодного відвідувача.

Наталя ГАТАЛЬСЬКА,
завідувачка відділу етнографії Волинського краєзнавчого музею

Джерело:

газета “Волинь”, 20 січня 2009


В тему:

Рушники від Григорія Гриня

Символіка українського рушника

Магічний рушник

Весільний рушник. Як і навіщо.

Вишивка

Знаки стародавніх вишиванок

«Український рушник» кримчанки Віри Роїк

«Соловей щебече, собі пару кличе…»

У Вінниці почали вишивати восьмиметровий український рушник

Comments are closed.