Шкіряний одяг Західної України

11021200sch У столичному Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрилась виставка шкіряних виробів із колекції Музею народної архітектури та побуту, м. Львів.

Особливість цієї виставки полягає в тому, що вперше в Києві в такому об’ємі (близько 100 предметів) представлені традиційні вироби зі шкіри – складові народного костюму Західних регіонів України. Це взуття, ремені, сумки, гаманці та інші дрібні вжиткові вироби, які служили доповненням до традиційного вбрання.

В умовах натурального господарства обробка шкіри з домашнього ремесла трансформувалась в такі промисли, як чинбарство (первісна обробка сировини), лимарство (виготовлення предметів упряжі), шевство (пошиття вбрання), палітурництво (виготовлення шкіряних оправ) та ін.

1. Кожух чоловічий. 30-ті р. ХХ ст. с.Лисичники, Заліщицький р-н, Тернопільська обл.
2. Кожух жіночій святковий. Поч. ХХ ст. с.Корнів, Городенківський р-н, Івано-Франківська обл.
3. «Полька з тхорами» весільна. с.Драчинці, Кіцманський р-н, Чернівецька обл.

Типовим силуетом кожуха центральних областей України є прямий перед і розширена спинка (суцільна чи відрізана в талії), що відповідало дзвоноподібній формі загального комплексу одягу цієї території. А прямолінійні форми одягу жителів Українських Карпат зберегли суцільний, не розширений клинами крій кептарів, кожухів. Серед безрукавних кожушків є давні бойківські «друшляки» і буковинські «цурканки», подовжені і злегка розширені донизу.

4. Кожух жіночій короткий. с.Дилятин, Надвірний р-н, Івано-Франківська обл.
5. Кожух лемківський
6. Лейбик хлопський. с.Лисичники, Заліщицький р-н, Тернопільська обл.

7. Кептар жіночій «кожуха». с.Бабин, Косовський р-н, Івано-Франківська обл.
8. Киптар, 30-ті р. ХХ ст. с.Русів, Снятинський р-н, Івано-Франківська обл.
9. «Піхтарь-киптар». с.Чорна Тиса, Рухівський р-н, Закарпатська обл..

Народні майстри виготовляли ремені, сумки, гаманці та інші дрібні вжиткові вироби, які були доповненням традиційного одягу. Відомо, що пояс – одна з найдавніших частин одягу, він виконував функцію символу роду, переходив з покоління в покоління. Шкіряні пояси в Україні називали ременями, рідше (на Поліссі) – попругами. До виробів з «ременю» належали широкі чоловічі ремені – «череси» – з юхтової підошвової шкіри, вдвоє складеної, прошитої у верхній частині тонкім ремінцем. Защипались «череси» на п’ять-сім, іноді навіть на двадцять пряжок. Ці пояси одягали при важких роботах, у них зберігали гроші, а найчастіше використовували як доповнення до святкового одягу.