Чому сватання, заручини та весілля за стародавніми народними звичаями стають дедалі популярнішими серед молоді? Яскраві костюми, сакральні весільні пісні, самобутнє, неповторне обрядове дійство, в якому кожний учасник має свою роль, — чудова альтернатива довгим і нудним застіллям у «курені» чи в ресторані. Де чути лише набридливу «попсу», дзенькіт виделок, цокіт чарок з горілкою та час від часу — натужний крик «Гірко!» Молоді під регіт і лічбу «раз, два-а, три-и-и…» змушені привселюдно завмирати у довгому поцілунку.
Щоб не протанцювати свого щастя
Утім, народна мораль стосунків двох закоханих цнотлива і делікатна. Від першої зустрічі суджених аж до вінця вона оберігає від сторонніх очей їхні почуття, вивищує їхнє кохання. Згадаймо народні пісні про любов, про дівчину та її козаченька. Тому поцілунок — це таїна, який призначений тільки для двох закоханих людей. І цілуватися на видноті — навіть при батьках та родичах — у давнину було неприпустимим. Колись на весіллі наречений і наречена сором’язливо торкалися уст одне одного лиш раз — тоді, коли свашки співали, що «наша молода нецілована».
У неділю, коли дружки, свашки та бояри вибивали гопака чи польку, молоді, сповнені урочистості, якоїсь хвилюючої святості, стояли, взявшись за руки, і спостерігали, як веселяться їхні гості. Щоб «не протанцювати свого щастя», весільна пара не кружляла у танку. З першого дня весілля до останнього «князь і княгиня» були горді, величні, свідомі того, що здійснюють Богом освячений найголовніший у житті вчинок. І, звичайно ж, молоді не пили чарка за чаркою звеселяючих напоїв. Вони лиш пригублювали, дякуючи гостям за вітання.
Українське весілля — це як захоплююча вистава, народна опера. Тривало воно, починаючи від випічки короваю до «борщу для молодої», сім, а подекуди й більше днів. На виконання всіх обрядів часу вистачало вдосталь: весільне дійство проводили здебільшого восени та взимку, коли нагальних робіт у селян не було. Нині, звісно, тільки у виконанні фольклорного гурту можна відтворити всі деталі свята одруження. Однак навіть протягом суботи-неділі, коли тепер зазвичай справляють весілля, також можливо виконати найголовніші народні обряди шлюбу.
Сватання за старовинним обрядом
Недавно мені пощастило взяти участь у засватуванні. Майбутні наречені, Ірина та Олег, випускники одного з харківських вищих навчальних закладів, вирішили одружуватися за старовинним обрядом. Для цього придбали українське національне вбрання, проштудіювали відповідну літературу і захопили своєю ідеєю друзів. Батьки також радо підтримали молодих.
У призначений час Олег разом зі сватами та троїстими музиками прибув до будинку судженої. Всі були одягнені в шаровари, свитки, смушеві шапки. У хвацьких сватах годі було пізнати «крутих» хлопців-бізнесменів. Де й подівся їхній «общепонятний язик»! Вони дотепно жартували по-українськи, примовляли та переконували батьків Ірини віддати її за доброго парубка. Сором’язлива дівчина «колупала піч», закривала обличчя рукавом вишиванки. Врешті, батьки здалися і спитали доньку, чи хоче вона йти за цього «князя». Замість відповіді Ірина винесла рушники і перев’язала ними сватів. Олег надів вишиту коханою сорочку. Молоді низько вклонилися батькам, попросили в них благословіння, подякували за згоду на шлюб. Заграли троїсті музики. Всіх запросили до святкового столу.
Тепер Ірина та Олег готуються до весілля. А з ними — їхні родичі, котрі будуть світилками, дружками, сватами, боярами, свашками. Для кожного учасника обряду наш народ узвичаїв колоритні примовки і приказки, пісні й танці, які благословляють молодих «на добру годину, на долю щасливу».
Лідія Титаренко, Черкаська область.
На знімку: наречені Ірина Бандурка та Олег Коновалов (у другому ряду в центрі) після обряду засватування.
Джерело: |
“Голос України”
|
Між іншим
На сайті «Аратта» можна проглянути фото, як учасник етно-гурту «Вогнесміх» Олесь Журавчак та його наречена Олена справляють весілля за традиційним українським обрядом.
А на сайті майстерні Ярини Жук є фото з весілля соліста гурту «ТІК» Віктора Бронюка і його нареченої Тетяні, яке вони справляли в ексклюзивних вишиванках, створених Яриною.
В тему
Дійсно, цікава тенденція. Думаю молоді просто набридло святкувати по “американськи”, і вони прагнуть виділитися (до того ж не будемо забувати про конфлікт поколінь, більшість батьків виступає за “класичне” весілля з пишною сукнею і п”яними гостями)). Сам хочу весілля у деякому симбіозі стародавніх українських традицій і сучасних елементів.
натуральне завжди було в ціні. весілля по-українськи – то є весілля по-справжньому. “по-українськи” – це не засіб виділитися. молодь якій цікаве таке весілля більше шукає змісту, а не форми. Саме через філософію традиційного укр.весвілля ми можемо свідомо підійти і підготуватися до шлюбу і сімейного життя. Це до змісту. А що до форми то по-українськи – це дійсно гарно, колоритно, харизматично. Благословіння батьків, родини ; прощання молодої з држками, дівоцтвом; ділення коровай; прикрашання гільця; традиційні танці; традиційне дарування; чоботи – все це яскраві і сильні по своїй енергетиці обряди.
Організовую і проводжу весілля в українському стилі. Фольклорист Олена. 80667265736
Гарно було би дізнатися, де можна подивитися одяг етно (не традиційний фолк), але такий як у презентованом весілля Олеся та Олени!!!!!!!! Дуже хочеться подібного вбрання:)